Кіровоградщина: Поети степового краю шукають мецената для друку збірки «Поезія без укриття»

Кіровоградщина: Поети степового краю шукають мецената для друку збірки «Поезія без укриття»

 

Друзі! Антологія "Поезія без укриття" вже на етапі додрукарської підготовки, пише у ФБ кропивницька поетеса Надія Гармазій. 

 

Шукаємо сміливого видавця, готового втілити наш задум і стати видавцем першої в Україні поетичної хроніки нашої незламності. Шукаємо меценатів, охочих підтримати наш проєкт фінансово. Це не комерційний задум. Це соціокультурний проєкт, до якого долучилися письменники з усієї України. 

Тим часом — пропонуємо колективну добірку віршів, дещиця з яких увійшла до майбутньої антології. Дякуємо чудовому Михайло Сидоржевський за постійну підтримку нашого проєкту, адже з перших днів повномасштабного вторгнення рф на сайті Українська літературна газета активно працює рубрика "Слово — Зброя". І це вже п'ята колективна публікація творів з майбутньої антології. 

 

Другий місяць триває для нас 24 лютого. Від цієї дати для нас почався інший відлік часу. Поява п’ятої колективної добірки, в якій представлені здебільшого автори, чиї твори увійшли до антології «Поезія без укриття», свідчить, що слово – зброя, а музи не мовчать – голосять на весь світ про український біль і українську незламність. І чим сильніший біль – тим міцніша незламність. «Українська літературна газета» раніше вже публікувала добірки з майбутньої антології: «Вірші непрощеної неділі», «Зброя масового відродження», «Поезія без укриття: третя кулеметна черга», «Поезія без укриття: хроніки незламності»…

 

Нині антологія «Поезія без укриття», ініційована Кіровоградською обласною організацією НСПУ й охоче підтримана митцями з усієї України, вже в процесі верстки, тим часом пропонуємо до читання ці рядки, що, мов прядиво маскувальної сітки, стрічка за стрічкою вплітають віру в нашу перемогу, захищаючи від зневіри. Слава Україні!

 

 

Олександр Архангельський

 

Матерям новітніх орків

 

З мордора мародери,

 

ґвалтівники, убивці –

 

мертві уже чи в черзі,

 

щоб їм дали по пиці, –

 

все, що попало, тягнуть –

 

персні, сережки, гроші.

 

Ех би, стакан дерябнуть,

 

щоб не лякали ноші,

 

щоб не лякали танки,

 

щоб на снаряд плювати!..

 

Тлінні – в мішку – останки

 

хай поховає мати.

 

Хай порадіє злоту,

 

що передав небіжчик.

 

Оркові-обормоту

 

все це уже навіщо?

 

Виконав те, що треба,

 

м’ясом гарматним ставши.

 

Стане у стрій твій небіж –

 

й згине, як син твій старший.

Источник:

ugorod.kr.ua

16.04.2022No comments, , Актуальные новости

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.