“Я – згублена в снігу осіння квітка…” У Музеї мистецтв поетеса Людмила Макей представила свою творчість

У Кропивницькому у Музеї мистецтв пройшов творчий вечір кропивницької журналістки, поетеси, художниці-аматорки Людмили Макей "Коли маестро грає блюз". На день її іменин завітали друзі, колеги та рідні пані Людмили. Саме осінь має особливе значення для мисткині: це час перемін в її житті, час переїздів, коли вступала до педагогічного інституту, час, коли переїхала з рідного міста до обласного центру, час, коли з’явилося нове захоплення, час позитивних змін у житті. Саме тому Людмила Анатоліївна присвятила осені вірші та пісні.

Людмила Макей. Композиція "Осінь"

Після навчання перспективна дівчина стала викладати фортепіано і історію музики у Олександрійському педагогічному училищі. Саме тут вона написала свою першу пісню. Пісня про сніжинку була була написана для старшої доньки Катерини, яка виступала з нею в обласній філармонії і навіть зайняла призове місце. А сама композиція увійшла до збірки "Пісенне перехрестя".

І як же ж без кохання? У пісенному доробку молодої поетеси з’явилась пісня "Вечір", яку вона і виконала на фортепіано. Але це не все – на творчий вечір пані Людмили завітав і дуєт "Мета". Олександр Грановський і Олена Донець виконують пісні різними мовами, та їхньою родзинкою являється новий незвичайний музичний інструмент ханг, який нагадує собою летальну тарілку і створює незвичну для слухачів музику.

Саме під звуки цього "НЛО" музиканти виконали пісню Людмили Макей "Вечір".

Пісню Людмили Макей "Вечір" виконує дует "Мета"

Гості творчого вечора мали змогу помилуватися і художніми роботами Людмили Анатоліївни, адже вона не лише пише музику і вірші, а і любить малювати. Кілька років тому Пані Людмила зацікавилася живописом, її квіти особливо виразні, а пухнасті тваринки дуже милі і "теплі".

Та не так давно – пару років тому – відвідавши майстер-клас з петриківки у Музеї мистецтв, художниця захопилася і цим напрямком живопису. Тепер Людмила малює петриківкою усюди: і на дощечках, і на чашках, і на ялинкових кульках, надихаючи своїм прикладом колег-журналістів.

Минулого року місцева поетеса Антоніна Корінь запропонувала колезі по перу видати книгу з її статтями, адже Людмила Макей працює журналісткою і зібрала за своє життя багато різних оповідей, статтей та інтерв’ю з цікавими людьми. До книги "З одного тіста" увійшли проза, поезія, публіцистика Людмили, вірші доньки Катерини та навіть мамині оповідки.

Навіщо я кохаю вас, навіщо?

Холодну осінь можна пережити

Весну хіба ж то можна розбудити,

Торкнувши струни трепетної тиші…

Навіщо?

Нізащо не признаюсь вам, нізащо

Яка печаль мої туманить очі, 

Коли світанок з росами шепоче

Про ніч, де все інакше, все інакше.

Нізащо…

Нізвідки не прийду до вас, нізвідки

Мій шлях до вас – це вічний шлях у вирій

Ви – паводок весняний, непокірний.

Я – згублена в снігу осіння квітка…

Нізвідки…

Источник:

ugorod.kr.ua